"Брама" - Рецензія

Після перегляду трагікомедії "Брама" мені стало сумно від того, що в нас чомусь неохоче беруться за український фольклор і міфологію. Не те щоб я раніше про це не думала, просто переконалася, як круто він може виглядати на екрані. Та про наших мавок і песоголовців таких "Відьом" можна назнімати! З іншого боку, може й добре, що їх поки що не чіпають ("Лісову пісню" я не враховую, то інше), хай поки ще трохи повчаться знімати.

От Володимир Тихий вже вміє.
"Брама" - специфічне кіно. Якщо ви бачили трейлер, мусите зрозуміти, про що я. Воно явно розділить глядачів на два протилежні табори. Комусь фільм може видатись надто абсурдним і екстравагантним. Когось може відштовхнути театральність стрічки. Я маю на увазі не акторську гру, вона тут - чи не найсильніший бік фільму, а прив'язаність до однієї локації і акцент на діалогах (чи пак словесних перепалках між персонажами).

Я далеко не прихильниця активного гриму і випендрювання з використанням молодих акторів у ролях старюганів. Але цей фільм - виключення. Ірма зіграла пречудово. Легко можу зрозуміти рішення режисера взяти її на роль баби Прісі (знову). Якщо не помиляюся, спершу кастинг проводився серед акторок відповідного віку, але на якомусь етапі причетні до нього зрозуміли, що ні, не працює. Решта акторів також зіграли на відмінно.

Мені вже не довелося на власні очі побачити сільські звичаї та забобони, яких чимало демонструється у фільмі. Але знаю про це з розповідей про пра- і прапрабабусю, тож показане в "Брамі" було мені дуже знайомим. Цей симбіоз християнства з народними віруваннями, своєрідний світогляд.

А ще чомусь Шекспіра нагадало...

4+