9 лячних фільмів для перегляду на Геловін

Уже третій рік поспіль, напередодні Геловіну, я роблю добірку фільмів жахів, які припали мені до душі. Цьогоріч я ледве встигаю застрибнути в останній вагон потяга, але ж краще пізно, ніж ніколи)

Цей перелік складатиметься з суто нових фільмів, які вийшли за минулі 2-3 роки. Не те, щоб це було якимсь концептуальним рішенням, все значно прозаїчніше: останнім часом дивлюся переважно сучасне кіно, тож у мене фактично не було вибору)

Отож, поїхали!

   "Спадковість"   

"Спадковість" - майстерно написаний, знятий, зіграний фільм жахів, але одна з головних причин, чому я його полюбила - на відміну від решти високо оцінених горорів минулих років, які використовують жанровість радше як обгортку, під якою ховаються політично-соціальні висловлювання (що аж ніяк не погано), фільм Арі Астера - чисте концентроване жахіття. (Як у старі добрі часи 😀)
І хоча він не настільки страшний, як про нього говорять (деякі кінотеатри навіть пропонували перед переглядом фільму придбати на касі дорослі підгузки), "Спадковість" надовго залишається в голові, змушує подумки до себе повертатися...

   "Літо 84-го"   

80-ті, саундтрек у дусі Джона Карпентера, четверо друзів-підлітків на велосипедах, маленьке містечко, в якому зникають діти... Звучить знайомо? Так, останнім часом світ захопила ностальгія за часами, які не всі ностальгуючі застали. І, напевно, багато кому засилля такої кількості подібних творів почало набридати. Але на відміну від багатьох загравань з 80-ми, "Літо" не можливо уявити в іншому контексті й хоча спершу здається, що він рухається протореними стежками, в третьому акті режисери виливають на глядача відро крижаної води, нагадуючи, що інколи світ - страшне місце, а монстри більш реальні, ніж клоуни з космосу, вампіри чи пекельні поріддя...
[Після перегляду цього фільму мене не відпускало зо три дні. Проглянувши відгуки інших людей я зрозуміла, що більшість не побачила/відчула того, що мене так зачепило, тому це, мабуть, найсуб'єктивніший вибір у цьому переліку. Досі, коли вмикаю його саундтрек, сироти біжать по тілу.] 

   "Менді"   

Божевільний фільм, божевільний Ніколас Кейдж (хоча коли він востаннє був нормальним? 😂), гіпнотична Андреа Райзборо. Брутальне кіно в дусі Клайва Баркера. Як на мене, успішна спроба естетизувати фільм категорії "Б". Таке треба дивитися на великому екрані!

   "Виття"   

Мало хто може тягатися з азійцями на полі фільмів жахів. "Виття" - безмежно атмосферний, моторошний, моментами комічний, південнокорейський горор, який, не зважаючи на немалий хронометраж (2,5 години), тримає у напрузі й повільно, але наполегливо заповзає тобі під шкіру.

   "Нескінченність"   

Найдивніший і найоригінальніший фільм цього року. Не впевнена, чи дійсно йому місце в цьому переліку, але, по-перше, в центрі сюжету - секта, яка поклоняється НЛО, по-друге, він таки лячний, тому, гадаю, геть чужинцем серед решти стрічок він не виглядатиме)
Цей фільм для тих, хто думає, що вже бачив усе, й часто нудьгує під час кіноперегляду, але водночас не лякається малобюджетних стрічок, які багато в чому тримаються на ентузіазмі їх авторів.

   "Очі моєї матері"   

Якби "Техаську різанину бензопилою" знімав Інгмар Бергман вийшло б щось приблизно таке.
Брутальний, неймовірно красивий, меланхолічний слешер, як би дивно не виглядали ці два слова поруч.

   "Пастка"   

Політична сатира, яка мімікрує під фільм жахів. Майстерно вилаштувана конструкція з різноманітних жанрових фільмів, що працює, як єдиний механізм. Джордан Піл абсолютно заслужено ввірвався в ряди найперспективніших молодих режисерів, кожен новий проект яких з нетерпінням чекають кіномани.

   "Тихе місце"   

Час додати трохи мейнстріму, бо, щось мені підказує, що на більшості з запропонованих мною фільмах дехто просто засне))
"Тихе місце" - класичний випадок союзу наукової фантастики та жахів. Він, навмисно чи ні, слідує заповітам Герберта Веллса та Джона Віндема. Світ, у якому один необережний звук може стати останнім... Здається, після виходу на Нетфлікс "Шпаківні", можна буде влаштовувати непоганий подвійний сеанс з цих двох фільмів.

   "Вбивство священного оленя"   

Антична міфологія - справжня скарбниця моторошних сюжетів, які особливо добре працюють, якщо їх перенести в менш буквальне середовище. Звісно, використання міфу про Іфігенію - не єдина причина, чому "Вбивство священного оленя" це крутецький фільм, але воно таки додає шарів, об'єму. Йорґос Лантімос має талант до створення хворобливої атмосфери на екрані, від його фільмів стає справді не по собі...