"Крути 1918" - Відгук

Я не чекала від цього фільму нічого хорошого, проте однаково вирішила на нього сходити, мабуть, щоб вам не довелося)) Усе виявилося значно гірше, ніж я собі уявляла...

Загалом я не проти пропаганди в мистецтві й вважаю, що намагатися відділити від творчості політику – наївний самообман. Інша справа, що крім гасел та ідеології повинно ще хоч щось бути. Особливо, якщо ми говоримо про трагічні сторінки нашої історії, події, до яких треба підходити з гідністю і хоча б мінімальним смаком. На жаль, автори фільму "Крути 1918" таким похвалитися не можуть.

Одна з головних проблем стрічки – намагання занадто багато в неї вмістити. Тут тобі й любовний трикутник (фільм можна було б назвати українським "Перл-Гарбором", якби він хоч до чогось вів, але, як і багато інших ідей, використаних у "Крутах", романтична лінія так і залишається у зародку, пунктиром), і шпигунський сюжет, і сімейні драми, і власне батальні сцени. Все це перемішано, перші дві лінії нагадують про себе або в найнедоречніший момент (від сцени з м'ячем-бомбою мені хотілося волати), або тоді, коли глядач встиг успішно про них забути (що робить і без того неохайну детективну лінію ще нерозбірливішою). Сюжетного матеріалу вистачило б на добрячий міні-серіал, хоча тут менше двох годин ледве витримуєш, умовні шість взагалі були б вбивчими. 

Сцени з Муравйовим виглядають так, ніби їх вставили з геть іншого фільму. У них режисер намагається експериментувати й вмикає режим не то Тарантіно, не то Ґая Річі (це виглядає настільки погано, наскільки звучить).

Так, у сценарії є ідеї, які могли б бути непоганими, але вони не отримують жодного розвитку. Наприклад, на початку фільму головний герой чітко позиціонує себе як пацифіст, на противагу батькові й брату. З цього можна було б розкрутити щось драматургічне, але у фільмі цей мотив одразу перекреслюють: герою показують хроніку зі злочинами більшовиків і він хопа – передумав і зранку одразу ж біжить записуватися в добровольці.

Вишенькою на торті стає акторська гра, що коливається від поганої до дуже поганої. Особливо жалюгідно виглядає виконавиця головної жіночої ролі – Надія Коверська (так, слабкий сценарій їй не допомагає, але й з акторки знімати повну відповідальність рука не піднімається) і Євген Нищук, який у своїй фінальній сцені видає щось за межею добра і зла. Той випадок, коли ганьбиться міністр культури, а соромно тобі.

Окремої критики заслуговує музичний супровід, який так натужно намагається викликати в глядача емоції, що робить драматичні сцени комічними (ось ця провокація на сміх у недоречні  моменти – чи не найгірше, що робить фільм).   

Було б простіше, якби це була стрічка на якусь більш нейтральну тему. Подивився, забув і чекаєш далі – українське комерційне кіно ще не скоро почне виглядати пристойно, треба набиратися терпіння й чекати. Але важливість теми робить провал фільму "Крути 1918" особливо нестерпним. 

1+

З жахом чекаю на фільм про Василя Стуса.