Бліцвідгук: "Godzilla: King of the Monsters", "The Perfection", "Always Be My Maybe ", "Booksmart"

 Ґодзілла ІІ:   Король монстрів

Масштабний, приголомшливий, з дещо тупішим сценарієм, ніж того хотілося б (від подібних фільмів не чекаєш словесної елегантності, але якісь рамки пристойності таки мають бути), перенасичений сюжетом (sic!) і людськими персонажами, до більшості з яких не те що глядачам, а й самим авторам немає діла. Жарти можна перерахувати на пальцях однієї руки, але краще б їх взагалі не було, бо то щось жахливе. Але сцени з монстрами ці недоліки згладжують. Окремі кадри сповнені якоїсь містичної сили, неначе зійшли із живописних полотен. Щоправда, є один нюанс: я зараз дочитую "Грецькі міфи" переказані Стівеном Фраєм (дуже хороша книжка, до речі) і тепер на багато епічних сцен, які, можливо, виглядають дещо безглуздо й надмірно, я дивлюсь саме як на своєрідні зображення геройств/лиходійств богів Олімпу.

3-

 Досконалість

Божевільне кіно. Після його перегляду вже пройшло декілька днів, а я досі не розумію, сподобався він мені чи ні (це, мабуть, черговий аргумент проти такого бінарного підходу, але в цю кролячу нору я зараз не полізу). Проте я однозначно можу сказати, що нудно мені не було (тим паче, його тривалість – 1,5 години!). 

Про цей фільм важко говорити, бо це справді той випадок, коли перед переглядом краще нічого не знати. Не хочу забирати у вас можливість проїхатися цими американськими гірками наративу. Якщо говорити узагальнено, це такий собі "Whiplash" помножений на експлойтейшн з нотками азійського кінематографу та "Ганнібала". До речі, не згодна з тими, хто порівнює його з фільмами корейських режисерів. Так, вони часто звертаються до теми помсти (а тут мова йде саме про неї), але попри всю гіпертрофованість тримаються реалізму. На мій погляд, "Досконалість" ближча до збоченої грайливості японського кіно.
Еллісон Вільямс ідеальна у таких ролях. Не знаю, як їй вдається водночас виглядати наївно і щиро та зловісно!

–

 Always Be My   Maybe

Цей фільм я подивилася головно через Кіану Рівза (ще трохи й цей блог можна буде перейменовувати на його фанклуб😀), але я не впевнена, що воно було того варте. Банальна мелодрама про успішну бізнесвумен з торбою комплексів і невдаху, який ніколи носа не показував за межами рідного міста (яка не надто вдало вторує "Ноттінґ Гіллу"). Персонажі карикатурні, а головна героїня викликала відверту антипатію.
Мене, безперечно, тішить, що в мейнстрімі з'являється все більше фільмів з головними героями азійського походження, але хотілося б, аби з кількістю почала приходити і якість.

2-

 Розумниці

Мені не набридає нагадувати всім про свою любов до фільмів про школярів. Любов, яку я сама безуспішно намагалася якось пояснити. От подобаються і все, хтозна чому) Режисерський дебют Олівії Вайлд не став винятком, а радше навпаки – фільм "Розумниці" приймає естафету від стрічок "Майже сімнадцять" і "Восьмий клас" і займає чільне місце в моєму пантеоні підліткових драмеді. Веселий, чарівний і, що важливо, не схожий на жодного свого попередника. 💛💛💛

P.S. Sweet baby jesus, Даяно Сілверс...! Що це тепер мені прийдеться через тебе "Ма" дивитися?!

5