OIFF-2019 - "Parasite", "Synonymes"

Від завершення Одеського кінофестивалю минуло декілька днів, емоції вляглися, можна починати підбивати підсумки та збирати докупи уламки вражень)

Однією з найяскравіших прем'єр 10-го ОМКФ став показ переможця цьогорічного Каннського кінофестивалю – фільму «Паразити» корейського режисера Пон Джун Хо. Це й справді феноменальне кіно, варте всіх тих захоплених відгуків, які зусібіч посипалися на стрічку. «Паразити» складно віднести до якогось одного жанру – це і соціальна сатира, і (чорна) комедія, і трагедія, і фарс... Перегляд цього фільму нагадує американські гірки; в якийсь момент просто перестаєш кліпати очима, щоб бува не проґавити якусь деталь чи поворот сюжету. Не хочеться занурюватися в подробиці сюжету, сам режисер наполегливо просить утримуватися від спойлерів, аби не зіпсувати ефект для решти. Тим паче, до виходу стрічки в широкий прокат залишився один тиждень. Тому просто скажу, що цей фільм не варто пропускати!

5+

До Одеси доїхав ще один переможець престижного кінофестивалю – «Синоніми», фільм ізраїльського режисера Надава Лапіда, який отримав «Золотого ведмедя» на Берлінале. Це зухвала, безкомпромісна й провокативна стрічка про Йоава, молодого чоловіка, який приїхав до Франції в пошуках свободи та кращого життя. Він зневажає, навіть ненавидить, Ізраїль (через мілітаризм і культуру маскулінності) й вирішує ніколи більше не розмовляти івритом. Йоав відчайдушно хоче стати французом, але забути своє минуле, розірвати цю невидиму пуповину виявляється не так просто. Та й чи не від самого себе він намагається втекти?

Цікаво, що тема самоідентифікації і зв'язку з батьківщиною присутня в багатьох фільмах фестивалю (в українських також). У деяких стрічках герої відчувають необхідність покинути свою країну, де їм нічим дихати, в інших – навпаки усвідомлюють непереборний зв'язок із рідним краєм, його невід'ємність від свого нутра. Проте ніхто не підходить до цих питань (в обох трактуваннях) так радикально, як Надав Лапід.

А ще «Синоніми» – фільм, у якому можна почути український гімн))

5

P.S. Мабуть, і без того зрозуміло, що це специфічний фільм, який сподобається не всім. Проте, щоб було зрозуміліше, що то за звір, додам: він нагадав мені ранні стрічки Ґодара.