Бліцвідгук: "Emma", "The Invisible Man", "Bloodshot"

Треба нарешті трохи розім'яти мізки, бо ж геть закиснуть у цьому карантині. 

Ще перед тим як усе позакривалося встигла сходити на "Емму" та "Людину-невидимку". Хоча їх уже можна знайти самі знаєте де.

"Емма"

Книжку не читала, попередніх екранізацій не бачила, тому враження незаплямовані. Була приємно здивована, не знала, що це буквальна комедія (ближча до Шекспіра, ніж мого уявлення про прозу Остін). Фільм справді веселий, легкий, романтичний і дуже красивий – те, що треба в ці бентежні часи. 

Окремо варто згадати про акторів (особливо акторок!): дуже люблю, коли виникає враження, що герої й героїні історичних фільмів зійшли з полотен старовинних картин – мають фактурну зовнішність (великі носи, пухкі щоки, широко чи навпаки вузько розставлені очі тощо). Більшість персонажів "Емми" виглядають дуже автентично (принаймні на мій поверховий погляд). 

4

"Людина-невидимка"

Напружений трилер, який вміло грає на страху опинитися в подібній ситуації – відчай від безвиході, коли тобі ніхто не вірить, усі відвертаються від тебе, вважають божевільною, поки справжній психопат на волі, полює на твоїх близьких. 

Лі Воннелл вдало використовує негативний простір, але половина ефекту від стрічки – заслуга композитора Бенджаміна Воллфіша (у мене останнім часом який пунктик на саундтреках до фільмів жахів, під них добре працюється)), який рятує багато сцен від ненавмисного скочування в комізм. І, звісно, Елізабет Мосс, чия акторська гра переносить стрічку на геть інший рівень. 

4–

"Бладшот"

Типовий бойовик з 90 чи 00-х за крок від категорії B. Нагадав отих "Карателів" з Дольфом Лундгреном чи Томасом Джейном. А втім, про перегляд я не шкодую (зрештою, інколи трачу своє життя на значно гірші фільми), навіть було пару моментів, які мені сподобалися, хоча якщо пропустите, нічого не втратите.

2+

Ще дуже хочу поговорити про деякі "старі" фільми, які нещодавно подивилася, але це вже буде наступного разу, бо, відчуваю, можу добряче розійтися.