"Córki dancingu"- рецензія

Взагалі, з польським кінематографом у мене складні стосунки. Хоча, якщо чесно, загалом він мені не подобається. Останній фільм Зануссі в мене взагалі психологічну травму спровокував.

Тим не менш, я не могла пройти повз такого ядерного сполучення - польський горор-мюзикл про русалок, з подіями у 80-х.
"Доньки танцю" привернули мою увагу ще на етапі трейлера, та й Міхаліна Ольшанска (виконавиця ролі однієї з русалок) сподобалась в фільмі "Я, Ольга Гепнарова", тож я була налаштована позитивно, хай і з деякою недовірою. 
На жаль, дива не сталося, Аґнешці Смочинській не вдалося скласти з вищезгаданих складових щось путнє. Простіше кажучи: the movie is a mess. 

Так, частково я винна сама. Чомусь гадала, що в фільмі буде оригінальний сюжет, ближчий саме до горору. Отримала ж ту ж "Русалоньку" тільки в профіль. Себто, трохи більш криваву і еротичну. Стосовно останнього, до речі, - сцена лесбійського кохання аж надто комічна, виглядала чужорідно. Та й увесь фільм в певний момент починає нагадувати купу розрізнених сцен як-небудь зліплених докупи.
Музичні сцени непогані, але нічого особливого. Про Боба Фосса краще не згадувати. Що не кажи, а щоб знімати по-справжньому гарні мюзикли, потрібно бути майстром. 

В фільмі є й сильні сторони - операторська робота. Стрічка дуже красива, від декількох сцен я була просто в захваті. Через це вдвічі сумніше, що потенціал "Дочок" не був використаний з розумом. Все ж ідея прикольна, нехай вона й скотилась до добре знайомої казки.

3-/5