“The Shape of Water” - рецензія

Казковий фільм. Це ідеальний прикметник, який говорить сам за себе. “Форма води” - казка для дорослих, така собі осучаснена версія “Красуні й чудовиська”.

Треба мати на увазі, що я обожнюю Ґільєрмо дель Торо. Я люблю усі без винятку його фільми, ба більше, він є, мабуть, моєю улюбленою особою в кіноіндустрії. Тобто я вдвічі упередженіша, ніж зазвичай :)

Актори - усі на своїх місцях. Саллі Гокінс - чарівна й мила, з усіх акторок, які фігурують в сезоні нагород її гра мені  сподобалась найбільше (Роббі й Честейн я ще не бачила), Майкл Шеннон божить, як і завжди, лише він може так ефектно їсти карамельки, такі інфернальні образи сидять на ньому, немов друга шкіра, Октавія Спенсер знову грає свою героїню з “Прислуги”, але тут це, як не дивно, не дратувало, Річард Дженкінс і Майкл Стулбарґ - чудові.

З технічної точки зору в фільмі немає до чого присікатись. Усе зроблено на найвищому рівні, не віриться, що бюджет фільму всього лише 19 мільйонів.

Є нюанси зі сценарієм. Присутні умовності й натягнуті моменти, але на цьому абсолютно не хочеться акцентувати увагу.

Взагалі, ця думка (так, вона геть не нова, але who cares?), що справжні монстри - окремі люди, мені дуже імпонує. 

Під час перегляду моя цинічна половина забилася у куток свідомості, звільнивши місце сентиментальній дорослій дитині, я занурилась у цей казковий світ і, здається, досі з нього не випірнула.

5/5