"Altered Carbon" - Рецензія

Подивилась лише половину, але щось мені не дуже хочеться продовжувати.

Мене вже розбестили сучасні серіали, які є чимсь більшим, ніж просто непоганий спосіб вбивання часу. І хоча не можна сказати, що "Модифікований вуглець" виглядає дешево, видно, що грошей вбухали у нього добряче, але в мене постійно виникало враження, що я дивлюсь щось на зразок "Сонної Лощини"(серіалу), приправленого цитатами Пауло Коельо (а я ж його ніколи не читала).

Здається, головна причина цьому - слабенькі актори. Кіннаман, звісно, симпатяга, але грає (тут у всякому разі) погано, та ще й образ у нього якогось скиглія. І це суперкрутий спецпризначенець? Пфф.
Марта Гіґареда ще гірша, кожна її поява викликає роздратування. З крутої героїні зробили якусь дівчинку на побігеньках, я вже мовчу, що ні про яку 'хімію' між Ковачем і Ортеґою говорити не доводиться.
Один Пюрфой нормальний (воно й не дивно, адже він найпрофесійніший актор з усіх задіяних) та Кріс Коннер в образі штучного інтелекту готелю, що приймає вигляд Едгара Аллана По.
Останній - головна знахідка серіалу, мабуть єдина вдала зміна першоджерела (на цьому місці ви можете викрикувати: "ага! та у неї ж синдром "прискіпливого до екранізації читача", розходимося"), де був Джимі Гендрікс, що теж круто, але По з воронами виглядає дуже прикольно.

Стосовно сюжету. Я не очікувала від нього нічого видатного, бо звідки ж йому взятись, якщо навіть у книжці того не було; Річард Морґан придумав непогану зав'язку, але сама детективна лінія та її розв'язка геть нецікава. У книжці є цікаві деталі, непоганий всесвіт, але загалом - просто бойовик в кіберпанківській обкладинці з нотками нуару (і в цьому немає нічого поганого). Від серіалу я чекала того ж, проте в результаті отримала купу псевдофілософських балачок (ще й із закадровим начитуванням), примітивний гумор (жарти про ПМС? сіріоуслі?), банальні фішки (от у нас такий брутальний герой, давайте дамо йому рожевий рюкзак, without any particular reason), стереотипи (о, у нас героїня - мексиканка, у неї мусить бути величезна релігійна родина з мамою-гіперопікункою), боллівудщину, не дуже доречні посилання на Біблію (це я як фанатка Снайдера говорю)...
Взагалі, релігії у серіалі забагато. Так, і в книзі вона відігравала важливу роль, але католики позиціонувались як сектанти, до яких інші (зокрема й Ортеґа, яка в серіалі теж стала навіщось віруючою) ставились зверхньо і презирливо. Можливо це прозвучить смішно, але мені хочеться сподіватись, що хоча б через 400-500 років більшості людей уже не буде діла до такої маячні. Серіал же показує, що не дивлячись на шалений прогрес, нічого в головах людей не зміниться (так, я виглядала у вікно). Можливо це й реалістично, але мені таке не подобається.

Стилістично серіал, звичайно, ефектний. Суміш кіберпанку й нуару взагалі важко зіпсувати. Але цього замало, щоб мене підкупити.
Тим паче, коли на горизонті бовваніє "Німий". *In Duncan Jones we trust!*

3-