"The Cloverfield Paradox" - рецензія

"Парадокс Монстро" запам'ятається нестандартною рекламною кампанією. Скільки балачок було про цей фільм, відомий спершу під назвою "Частинка бога", особливо, коли стало відомо, що це буде третя частина 'франшизи "Монстро"'. Дату прем'єри стрічки декілька разів переносили, а потім запустили перший рекламний ролик під час Суперкубку (який дивляться мільйони) і виклали сам фільм через декілька годин після його закінчення. Такий хід спровокував міні-істерію, всі ринулись дивитись "Парадокс". Коли ж почали з'являтись перші відгуки стало зрозуміло, наскільки розумно вчинила Paramount, коли продала фільм Netflix. В кінотеатрах "Парадокс" провалився б із гуркотом.

Фільми з настільки розгромною критикою мене завжди приваблюють. Деколи вони виявляються непоганими, а іноді й чудовими ("Warcraft", "Batman v. Superman"). Коли ж моя оцінка збігається з більшістю, перегляд дійсно поганого фільму стає своєрідним дослідженням "що ж пішло не так" ("Сніговик"), або просто веселим способом провести час, особливо, якщо є компанія.
"Парадокс Мостро" - останні два варіанти. Він такий поганий, що стає майже хорошим. Типу як "Кімната", хоча, звісно, він не настільки поганий і культовий статус йому не загрожує.

Навіть дивно, як фільму з таким слабким сюжетом дали зелене світло й зуміли залучити пристойних акторів. Увесь фільм - набір нібито ефектних сцен, які, підозрюю, цікаво виглядали на папері, але разом докупи не ліпляться.
Усі глузували з вчених у фільмах "Прометей"/"Чужий: Заповіт" і "Життя", але на фоні героїв з "Парадоксу", вони справжнісінькі нобелівські лауреати.
Від такої концентрації тупих моментів, яка є стрічці, стає самому соромно. Автор сценарію хитро приплів лінію з парадоксами, якими при бажанні можна залатати усі дірки - на кожне питання "чому?" відповідати "це все парадокс". Інша справа, що всі моменти, які викликають такі питання настільки слабко поставлені, вони геть не справляють належного враження, тож і виправдовувати їх не хочеться. Більшість моментів, які мусили б лякати чи принаймні виглядати напруженими, викликають або байдужість, або сміх. Чого лише вартий момент з рукою героя Кріса О'Дауда. Лише ради нього варто подивитись цей фільм!

Усі персонажі, крім головної героїні, - картонки на ногах, пласкі й геть не прописані. Діалоги безпомічні й примітивні. Сюжетна лінія на Землі взагалі не ліпиться до стрічки, незрозуміло навіщо вона.

Як було і з "Вулицею Монстро, 10", "Парадокс" задумувався окремим оригінальним фільмом без прив'язки до стрічки 2008 року. Але якщо "Вулицю" зв'язали з франшизою декількома пасхалками (і фінальною сценою), "Парадокс" бере на себе забагато, намагаючись показати звідки ж узявся монстр з першого фільму. Проте події цих двох фільмів відбуваються в різних часах - на момент "Парадоксу" людство знаходиться на межі катастрофи: голод, енергетична криза, загроза Третьої світової війни... Це все, до речі, теж не надто переконливо, але біс із ним.
Так, все можна пояснити тими ж парадоксами, або паралельними реальностями чи ще чимсь таким, але я навіть не знаю...

2-