"Avengers: Infinity War" - Рецензія

Фух! Це було насичено і динамічно, епічно і видовищно, весело і драматично.
Мені сподобалося.

Так, без проблем не обійшлося. Найбільше питань у мене виникає до тональності. Коли на екрані відбуваються такі трагічні події, а жарти сипляться на нас, немов із автомата, це викликає змішану реакцію. Хоча решта глядачів тішилися кожній фразі, мов малі діти (*справжніх дітлахів у залі була десь шоста частина), тому може це я даремно. Та й навіть з урахуванням недоречності деяких жартів, "Війна нескінченності" - найбільш драматичний фільм Марвел.
Композитор також підвів, але це не новина для марвелівських фільмів.

the best music in the marvel cinematic universe:

1. BLACK PANTHER
2. The Avengers theme
3. The bit in Doctor Strange when Benedict Wong listens to Beyoncé
4. The mixtape in guardians of the galaxy I guess?

There is no other music in the marvel cinematic universe.

— david ehrlich (@davidehrlich) 26 квітня 2018 р.

Можливо, мені хотілося б аби приділили трошки більше уваги декотрим персонажам, але при такій їхній кількості - було очікувано. Розставлені акценти мене влаштували.
Не заглиблювалась в аналіз, але явно присутній дисбаланс між силами персонажів.
Але на цьому мої претензії (та це навіть і не претензії, радше ремарки) закінчуються.

Що мене найбільше підкорило у "Війні нескінченності" - велика кількість локацій. Більша частина подій фільму відбувається у космосі та на різноманітних планетах; від декотрих візуальних рішень захоплює подих. Сцени на Землі безперечно програють усім іншим. Через це (і не лише) у мене не раз виникали асоціації із "Зоряними війнами".

Весь фільм, хоча й об'єднаний однією сюжетною канвою, поділений на декілька окремих частин - купу героїв згрупували в окремі "компанії", які виконували завдання в різних куточках всесвіту. Завдяки цьому фільм не провисає, зберігає гарний темп. Взагалі, події починають розгортатись одразу, без жодних всупів.

Звісно, взаємодія між персонажами - друга найкраща річ стрічки. Тут моїми фаворитами стали Тор із Вартовими галактики. Моменти довкола цих героїв вийшли найбільш гармонійними та й акцент на них зроблено більший (зокрема Гамора відіграє дуже важливу роль).

Що якісно відрізняє "Війну нескінченності" від більшості попередніх фільмів Марвел - антагоніст. Скептично була налаштована щодо Таноса, але він виявився добре прописаним, розгорнутим персонажем із чіткою і зрозумілою мотивацією. Так, вона геть не нова, але навіщо вигадувати велосипед? Фактично, Танос і є головною (центральною) фігурою цього епічного полотна.

Тема міжродинних стосунків протягнута червоною ниткою через майже усю лінійку фільмів Марвел, у "Війні нескінченності" вона розгортається на повну і стає чи не головною, поруч із мотивом жертовності та цінності життя. Це стає таким собі об'єднуючим елементом, за рахунок якого не виникає враження роздрібленості чи вимушеності. Треті "Месники" виглядають природнім продовженням франшизи. Фанати будуть задоволеними.

4+