"The Book of Henry", "A Wrinkle in Time", "How to Talk to Girls at Parties" - Рецензії

Влаштувала собі вікенд поганих фільмів. Для різноманітності.
Цікаво, що всі три стрічки, про які йтиме мова, відносяться до так званих "оригінальних" фільмів. Їхній перегляд слугує чудовою вакциною від голосіння про суцільні ремейки, сиквели, приквели, ребути і нестачу оригінальних ідей.

"Книга Генрі"

Довго не доходили руки до цієї стрічки, хоча стільки про неї чула! Нарешті я її таки подивилась і жодної хвилини про це не пошкодувала. Фантастичне кіно! Не пригадую, щоб якийсь інший фільм так часто змушував мене волати у безодню під час перегляду. 

Нерідко погані фільми стають власне поганими через проблеми під час виробництва, "Сніговик", "Фантастична четвірка" - найочевидніші приклади. Через серію нещасливих збігів обставин чи просто неграмотної організації роботи, ми отримуємо результат різної ступені непереглядабельності. Часто в прокат виходять справжнісінькі монстри Франкенштейна. Втім, якщо уявити, що у роботу режисерів цих фільмів ніхто не втручався, чи що в процесі не виникало проблем із фінансуванням, чи що нікому не заманулося зґвалтувати кіно в монтажних кімнатах - результат міг би бути геть іншим.

"Книга Генрі" - не той випадок. У самий корінь цього кіна вкладено настільки неправильні речі, що диву даєшся, як комусь могло прийти в голову виділити на нього гроші, а пристойним акторам - погодитись у ньому зіграти.
Ви лише вчитайтеся в синопсис: Мама двох дітей слідує інструкціям свого *спойлер?* [мертвого] геніального 11-річного сина-мудака*, щоб вбити офіцера поліції. Бо він нібито б'є чи навіть ґвалтує свою прийомну доньку. При чому глядачу не дають жодних підтверджень, що це не результат хворої уяви головного головного героя. Так, у розмові з директоркою школи, Генрі, на її ремарку про нестачу доказів, згадує про синці; я, звісно не фахівець, але хіба це не достатній доказ для того, щоб розпочати розслідування? Воно так і залишається на словах, хоча, що заважало авторам фільму показати ті синці й зняти усі неоднозначності? Напевно, тому що це таки було б достатнім доказом, і весь (на їхню думку такий кмітливий) сюжет про ідеальне вбивство, яке вигадав 11-річний хлопчик, пішов би коту під хвіст.
Тут виникає ще одне запитання: гаразд, ну захотілось вам змішати "Ідеальне вбивство" із "Заплати іншому", чому в процесі численних переписувань сценарію (що відбувалося протягом майже 20 років) Джастін Гурвіц не зупинився і не задумався, а чи така це гарна ідея взяти за рушійний механізм для такого несерйозного сюжету - розбещення 11-річної дівчинки її прийомним батьком?

*Чому мудака? Генрі - типовий зарозумілий підліток, у якого немає друзів, який зневажливо ставиться до своїх однокласників (і дорослих), який яскраво демонструє, як йому нудно на уроках і засуджує свої матір за те, що вона інколи грає у відеоігри (?!). На початку фільму вчителька Генрі запитує його, чому він не пішов у школу/клас для обдарованих, той відповідає щось типу: "навчання в звичайному колективі допоможе мені краще соціалізуватися", і решту свого екранного часу не робить нічого, щоб досягти порозуміння з навколишніми.

Вдвічі смішніше стає після перегляду інтерв'ю з режисером Коліном Треворроу, в якому він наголошує, що хотів зробити акцент на емоційному розвиткові Генрі, замість інтелектуального.
Також від Треворроу можна почути таке: "Сценарій [до "Книги Генрі"], порушує, здається, усі правила написання сценаріїв. Якщо глянути на підручники, які вам дають у коледжі, як мінімум 3 перші розділи - просто вирвіть їх". Well, that wasn't such a great idea afrer all, huh?

Окремої згадки вартують недоречні й від того дуже смішні посилання на Біблію: сама назва недвозначно відсилає до книг пророків ("Книга Самуїла", "Книга Даниїла"...), прізвище сім'ї  Карпентер перекладається як "тесля", візуальні натяки на "П'єту"...

Про цей фільм можна дуже довго говорити, та що там, він достойний цілої дисертації. Щиро рекомендую його якось подивитись! Воно того варте)

1

"Складка часу"

Зі "Складками часу" все набагато сумніше. В сенсі, "Книга Генрі" - поганий фільм, але він настільки поганий, що його стає цікаво дивитись. Як ту ж "Кімнату".
Що-що, а при перегляді "оригінальної" казки від Дісней мені цікаво геть не було.

Потворний візуально, лінивий сюжетно; мені не сподобалось буквально все в цій стрічці.
А балачок про "любов, яка долає неймовірні відстані й врятує світ" (чи щось таке) я наслухалась в "Інтерстелларі", тож ні, дякую.

1-

"Як розмовляти з дівчатами на вечірках"

Варіація на тему мелодрам, у яких головний герой чи героїня закохуються у нелюдську істоту (русалку, прибулицю).
Не знаю, що там в оповіданні Ніла Ґемана, але фільм виявився аж занадто дивацьким.
Здається, його намагались зробити милим, але нічого не вийшло.
Фільм ніби й лягає на девіз "секс, наркотики, рок'н'рол", але сексуальна естетика тут якась бридка, "наркоманія" - позбавлена вигадливості, а панк - штучний.
Можу порекомендувати його лише палким прихильникам Ель Фаннінґ.

1+