OIFF-2018 - Щоденник

Я не втрималася й, коли побачила, що на цьогорічний Одеський кінофестиваль привезли багатостраждального "Чоловіка, який вбив Дон Кіхота", таки попхалася в Одесу.
Збиралася подивитися, що воно таке, ще минулого року, але коли побачила ціни на залізничні квитки (пляжний сезон, люди масово сунуть на море) махнула рукою.
Але цьогоріч на фесті прямо дуже крута програма, я не могла таке пропустити!
Повноцінні відгуки напишу трохи згодом, зараз лише пару слів про те, що вже бачила.

Отож.

Новий Террі Ґілліам - типовий Террі. Прихильники його стилю мусять бути задоволеними. Вступна частина трохи не сподобалася, я аж засмутилася (хоча була налаштована, що можу розчаруватися), але коли сюжет почав розгортатися, все стало на свої місця. А ще, здається, це найсмішніший фільм Ґілліама.
Адам Драйвер is a delight, Джонатан Прайс - викапаний Дон Кіхот. Не знаю, що там буде в кінці року, але поки що ця парочка може претендувати на номінації на премію "Vasanta Awards" :D

Також подивилася українську комедію "Герой мого часу". Якісно знята й доволі смішна, хоча особисто в мене залишився невеликий гіркий осад. Саме від змісту, а не кінематографічної якості. Хоча глядачі у залі, здається, були дуже задоволеними.
І це фільм "для людей", себто буде зрозумілим і знайомим кожному, ніяких натяків на артхаус.

Поки що моїм фаворитом є фільм "Магазинні злодюжки" чи, як переклали на фестивалі, "Сімейна справа". Японський фільм Хірокадзу Корееди, що переміг на цьогорічному Каннському кінофестивалі. Чарівний і дуже добрий фільм, який ближче до фіналу стає геть не таким простим, як могло здаватися на перший погляд. Якщо коротко, сімейна драма переростає у випуск "Надзвичайних новин" на айсітіві.

Попереду ще багато цікавого. Нова стрічка Ґаспара Ное "Екстаз" (це там де "наркомани на городі" xD), "Донбас" Лозниці, "Спалення" Лі Чхан-Дона і "Поророка" Константіна Попеску.