"Serenity" - Відгук

Оце так кіно! Блискучий представник жанру "так погано, що аж добре". Я не здивуюся, якщо згодом з'ясується, що "Море спокуси" написав штучний інтелект, бо не розумію, як жива людина зі здоровим глуздом могла вирішити, що такий сценарій спрацює. На користь моєї теорії грає те, що "Море спокуси" – фактично суміш цілої купи раніше знятих фільмів: еротично-детективних трилерів, які любили знімати в 90-х, що зі свого боку ґрунтувалися на нуарах + мотив одержимості "Великою рибою" а-ля "Мобі Дік" (це вже дуже комічно, бо рибальський антураж не сприяє "сексуальній напрузі", Енн Гетевей і без того кумедна в образі фем фаталь, з цим її хтивим поглядом з-під лоба, а в оточені кусків випатраної риби... напевно, якось так виглядає порно для риболовів 😁) + Нолан помножений на Ш'ямалана чи Вачовські... помножені на Ш'ямалана. До вас, мабуть, вже доходили розмови про неочікуваний поворот у цьому фільмі, від якого всі, немов показилися:

Можливо, хтось із вас уже проспойлерив його собі. У будь-якому разі, я палко рекомендую переглянути "Море спокуси". Навіть знання сюжету не зіпсує цей experience. Так, поворот там дурнуватий (а фінал ще дурнуватіший), але й решта компонентів фільму – діалоги, музика, акторська гра (не те, щоб Мак-Конагі видавав тут щось нове, він полюбляє вмикати режим Ніколаса Кейджа, проте це не робить спостерігання за ним менш веселим), операторські прийоми – викликають захват (я весь сеанс сиділа з дурнуватою посмішкою на пиці).

"Море спокуси" посідає почесне місце в переліку фільмів, які змушують мене верещати, коли я про них думаю. Поруч із "Книгою Генрі" та "Життям, як воно є".

2