76-й Венеційський кінофестиваль - Переможці
Отакої. Крики про те, що "Джокер" – шедевр і нове слово в кінематографі, від частини, певно, дещо неврівноважених критиків – це одне, але те, що журі на чолі з Лукресією Мартель вирішило віддати фільму Тодда Філліпса головний приз – вже щось цікавіше. Свій скептицизм відкидати не поспішаю, але, мушу визнати, я заінтригована. Найгірше буде, якщо навіть після перегляду стрічки, я не буду впевнена, сподобалася вона мені чи ні.
Неначе цього було недостатньо, щоб підпалити частину моєї стрічки в твіттері, Гран-прі кінофестивалю вручили драмі "Я звинувачую" Романа Поланського, в якій режисер нібито бідкається на власну долю та проводить паралелі між нею та Дрейфусовою. На відміну від американських кінокритиків, які мокрого місця не залишили від нового фільму стариганя, європейці (вони ж бо в принципі менше переймаються "#MeToo") його оцінили високо. До слова, ліміт на вручення призів ґвалтівникам на цьому не вичерпався, у третьорядній програмі фестивалю нагорода перепала сумнозвісному Нейту Паркеру, чий новий фільм було так безбожно розкритиковано, що мені аж захотілося його подивитися. Там нібито все ще гірше, ніж в "Народженні нації" (хоча її я теж досі не бачила).

Фрагмент:
Найкращим режисером назвали Роя Андерссона ("Про нескінченність").
Акторські призи вручили Аріані Аскарід ("Мирська слава"), Луці Марінеллі ("Мартін Іден") і Тобі Воллесу ("Молочні зуби"). Останній отримав приз імені Марчелло Мастроянні як найкращий молодий актор.
Повний перелік переможців: https://www.labiennale.org/en/news/official-awards-76th-venice-film-festival