"Capone" - Відгук

Я розчарована. Ото начитаєшся красномовних відгуків, до яких підключається власна буйна фантазія, починаєш чекати чогось... гм, незабутнього. А в результаті – пшик. Виявляється, ніжні критики перезбудилися від д-в-о-х сцен, у яких Капоне сере в штани, що раптом стало еквівалентом річок із гівна. Це ж треба, колись грізний гангстер, який гниє зсередини (і ззовні) й втрачає зв'язок із реальністю – не надто приємне видовище. Хто б міг подумати. Їй-богу, "Джокер" дубль два.

З іншого боку, перед нами аж ніяк не недооцінений шедевр, яким його виставляють деякі представники протилежного табору критиків. І в мене не виникає бажання його захищати. Так, ідея зняти "Смерть Людовика XIV" з Томом Гарді в ролі Аль Капоне й додати туди дрібку сюрреалізму в дусі умовного Лінча справді звучить заманливо. У руках якогось самобутнішого режисера це, мабуть, спрацювало би. Але Джошу Транку не вистачило таланту чи/та досвіду, щоб зліпити з цього кіна щось путнє. Цікаві моменти перемежовуються нудними або надто комічними (великою мірою через гротескну гру Гарді). Фільм після себе нічого не залишає (розважальним його, очевидно, також не назвеш).

Що ж, подивимося, що вийде в Ґуаданьїно.

2+

P.S. Також подивилася останнього Такаші Мііке – бойовик "Перше кохання". Там усе, як я люблю: романтика, гумор і гори трупів. Дуже раджу)