"Атлантида" - Відгук

  

"Атлантида" – топ. Мені немає, до чого присікатися ні в кадрі, ні поза ним. Буває, подивишся ніби непогане кіно, а потім режисер чи режисерка відкриває рота... і все, одразу починають вилазити на поверхню недоліки в стрічці, яких раніше міг і не помічати. Тут, на щастя, все навпаки. Мені так сподобався фільм, що я навіть не полінувалася зробити мем)) На щось більше сил не вистачило, тому ловіть відгук, який я написала для Сінематіко: 

«Ми знайшли кохання в безнадійному місці». 

Десять років війни залишили після себе не лише сплюндровану, непридатну для життя землю, а й скалічені душі. Війна пересікає життя людини на «до» й «після», і для декого вороття назад стає непосильним. Ось і герої фільму «Атлантида» Валентина Васяновича воліють перебувати в нелюдських умовах постапокаліптичного світу, а серед «нормальних людей» відчувають себе чужинцями. 

«Атлантида» – це важке кіно, до якого не кожен глядач буде готовим. Але інколи просто необхідно роз'ятрювати живу рану, скільки болю це не приносило б. Адже кінець війни (хоча й до нього нам ще жити й жити) – це лише початок складного і тривалого процесу відновлення кожного, кого вона торкнулася, і країни загалом. 

Якщо брати за приклад майбутнє з «Атлантиди», хоча перед нами розгортається відверто депресивне видовище, воно не позбавлене надії. Подібно до того, як Валентин Васянович знаходить красу в монструозних індустріальних об'єктах, у його гнітючому світі знаходиться місце коханню. А що може врятувати людину, як не любов?

5+