"The Death of Stalin" - рецензія

Якщо коротко, Армандо Януччі нас (ок, мене, що це я за всіх розписуюсь) не підвів. 
Я взагалі підтримую глузування з усіляких гітлерів, кім чен инів, путінів і т.д. Хоча б тому, що самих тиранів і диктаторів це по-справжньому зачіпає. А коли це ще й виливається у чудовий фільм... 

Стрічка працює не лише як глум з тоталітаризму, Сталіна, його оточення і того, що почалось після його смерті, хоча цього було б достатньо. Ні, це ще й просто якісно зроблений фільм. З гарним темпом, сценарієм, шикарним акторським ансамблем, балансом між фарсом і серйозними моментами (яких у фільмі також вистачає) - тортури, розстріли, доноси... 
На мою думку, всі жарти були доречними, жодного несмаку я не помітила. "Смерть Сталіна" не намагається висміювати трагічні сторони сталінського режиму, він глузує саме з людей, які це все коїли, і дійсно абсурдних речей.

Про акторів варто згадати окремо. Бушемі/Хрущов - це щось! Його якось давно не було видно на широкому екрані, тому це своєрідне повернення, і воно варте чекання. Андреа Райзборо, Саймон Рассел Біл, Майкл Пелін, Джеффрі Тембор і решта акторів виклались на всі 100 (так, так Ольга Куриленко також). А чого вартий феєричний Джейсон Айзекс в образі Георгія Жукова, який додав фільму прямо Тарантінівських ноток. 

Частина зйомок фільму проводилась у Києві, приємно було бачити знайомі місцини (а більш уважні за мене глядачі помітили пару білих пластикових балконів). До речі, працівники компанії Radioaktive Film, що базується (в тому числі й) у Києві, подарували Януччі футболку з надписом "Fuck Putin. Film in Ukraine" ^_^

P.S. Була приємно здивована, що в кіно його крутять не з повним дубляжем, а закадровим озвучуванням. Хоча вже вдома передивлятимуся, звісно, в оригіналі.

4+