"The Post" - Рецензія

Не те щоб фільм був геть поганим, це все таки Стівен Спілберг. Але він такий необов'язковий, блідий, без крихти художньої цінності. Знятий нашвидкуруч, з надто явною орієнтацією на нагороди (хоча цей факт мене бентежить найменше).

"Секретне досьє" суттєво програє фільмам на тематику журналістських розслідувань - стрічкам "Вся президентська рать" i "У центрі уваги". Головна його проблема - надмірна патетичність, яка підкреслюється пафосною оркестровою музикою (відправте вже того Вільямса на пенсію, він морально й художньо застарів), і те, як фільм тицяє нам у пики свою актуальність. Ні, не так... АКТУАЛЬНІСТЬ! Бо ж гляньте, у нас тут не лише цензура журналістів, а й чоловіки-мізогіністи, які не вірять, що жінка може керувати газетою...

Стріп грає Стріп, Генкс грає Генкса. Себто на рівні, але я не фанатка ні першої, ні другого, тому врятувати в моїх очах фільм їм не вдалося.

У зв'язку із загальною сумною картиною, виникає ще один нюанс - (не)відповідність реальним подіям. Зазвичай, якщо фільм хороший, я закриваю очі на відхилення від правди. Особливо, якщо цього вимагає режисерське бачення стрічки, як це було з "Соціальною мережею" чи "Горе-митцем". В протилежному випадку, мене починають дратувати усі невідповідності. У "Секретному досьє" їх не так вже й багато (попунктне порівняння реальних подій з кіном), але вони суттєві. Зокрема, демонізація Ніксона (ніби ми на це не надивилися в інших фільмах), який не мав до Пентагонських документів жодного стосунку, та й бувати у Білому домі  журналістам The Washington Post і решти газет не забороняв. Але ж нам потрібні паралелі з Трампом! Як можна упустити таку можливість?!
+ загальна надлишкова драматизація подій, хоча зі слів самої Кетрін Ґрем: вона не ставила перед собою дилеми - "оприлюднювати документи чи ні".

Проте, найбільше мене роздратувало (ще на етапі оголошення про зйомки цього фільму, між іншим) те, що героями стрічки виступають журналісти The Washington Post, а не The New York Times, які першими оприлюднили документи і потрапили під удар.
Що вже казати про Деніела Елсберґа, чоловіка який був джерелом витоку цих документів, а отже підпадав під закон про "шпигунство". Йому загрожувало 115 років ув'язнення. Образ Елсберґа у фільмі не було належно не розкрито, увагу на ньому геть не акцентовано.

Не бачу причин, з яких комусь можна було б порекомендувати цей фільм. Хіба що палким прихильникам Стріп і/чи Генкса.

2+