Бліцвідгук: "The Wolf of Snow Hollow", "Happiest Season", "Hillbilly Elegy", "Freaky", "The Nest"

"Перевертень" (чи пак "Вовк зі Сноу-Голлоу")

У своєму другому повнометражному фільмі Джим Каммінґс продовжує (або повторює) теми зі свого дебюту. У центрі сюжету знову опинився розлучений поліцейський, якому важко стримувати емоції, особливо після втрати близької людини, і він відчайдушно намагається завоювати прихильність дочки. Тепер до цього додався алкоголізм і ймовірний вовкулака. Хтось може назвати це тупцюванням на місці, але я з цією думкою не згодна. По-перше, багато творців повертаються до певних мотивів, щоб краще їх розвинути чи глянути на них під трохи іншим кутом. По-друге, що стосується режисури, "Вовк" – це декілька кроків уперед. Сміливе поєднання настроїв і жанрів, цікавий монтаж, хороші сценарій і гра акторів (особливо хочеться відмітити Роберта Фостера, для якого роль у стрічці стала останньою, її сміливо можна назвати лебединою піснею)... Усе це робить картину Каммінґса однією з найкращих цьогорічних стрічок.

4+

"Найщасливіша пора"

Не секрет, що я не дуже люблю типові ромкоми, а ще різдвяні фільми, тож що вже казати про різдвяні ромкоми. Чому ж я вирішила подивитися "Найщасливішу пору"? Два слова: Крістен Стюарт. Не те, щоб я дивилася всі фільми з Крістен, але SNL i "Ангели Чарлі" (безвідносно якості самої стрічки) показали, що в неї є хист до комедії, а трейлер "Найщасливішої пори" про це ще раз нагадав. А втім, Стюарт – не єдина причина, чому варто глянути цей фільм. Я була приємно здивована, наскільки продуманим є сценарій стрічки, в якій виявилося набагато більше драми, ніж можна було собі уявити. Він торкається цілої низки тем: проблем представників ЛГБТК+; конкуренції між дітьми за батьківську любов (героїня Макензі Девіс настільки боїться втратити прихильність батьків, що воліє жити в брехні та руйнувати стосунки з усіма іншими); гонитви за ідеальною картинкою себе та свого життя, яка обмежує людину й робить банально нещасливою... І показано це все доволі переконливо (якщо мати на увазі жанр). Та й загалом "Найщасливіша пора" – приємне й легке (незважаючи на мелодраматизм) кіно. Те, що треба в таку похмуру погоду, як сьогодні.

3+

"Елегія Гіллбілі"

На жаль, новий фільм Рона Говарда виявився не настільки жахливим, як я сподівалася) Так, його персонажі карикатурні, мелодрама непереконлива, а форма рвана й хаотична. Але це типовий "оскарбейт", створений без жодного натяку на ризиковані рішення, які могли би вилитися в епічну катастрофу. Натомість ми маємо посереднє кіно, яке не викликає особливих емоцій, так само як його персонажі, на долю й переживання яких мені було геть байдуже.

2–

"Химери"

Аж дивно, що досі кіношникам не приходив у голову сюжет про обмін тілами в жахах (я принаймні такого не пам'ятаю). Цей мотив виграє за рахунок якомога більшого контрасту між "жертвами обміну", а що може бути контрастнішим, ніж скромна школярка та серійний вбивця? До того ж, як доводить, зокрема, "Джуманджі", чоловіки середнього віку, які грають тінейджерок, – це дуже смішно) У "Химерах" Вінс Вон відіграв на повну, не здивуюся, якщо тепер у нього проблеми зі спиною, позаяк йому довелося на своїх плечах витягувати весь фільм)) А втім, хоча новий фільм Крістофера Лендона розважає і навіть інколи дивує, мені чогось не вистачило (а чогось було навпаки забагато) та й із жартами можна було б краще попрацювати. З кінозали я вийшла з відчуттям, що прикольну ідею не використали на повну.  

3

 

"Гніздо"

Бенефіс Джуда Ло та Керрі Кун. Сподобалося, як хтось назвав "Гніздо" фільмом жахів, у якому роль чудовиська відіграють гроші. Гнітюча атмосфера, яка, здавалося б, має розкрутитися в щось жахливе, трагічне або жахливо трагічне, але СПОЙЛЕР нічим таким не закінчується. Дивним чином такий anticlimax стає тим, що вигідно відрізняє цей фільм від цілої низки подібних, роблячи його до болю приземленим. 

4