OIFF-2019 - Підсумки

Збиралася написати цю публікацію понад місяць. 

Можливо, час іти далі, але я надто сильно люблю підбивати підсумки, тож таки зроблю коротенький огляд цьогорічного Одеського кінофестивалю, аби було на пам'ять) 

Спершу скажу, що я дуже задоволена. 😊 Як програмою, так і власним вибором, на які фільми йти. Всього я подивилася 28 повнометражних стрічок (з них 2 – ретроспективні, 5 – документальні) та 10 короткометражних (взагалі, в мій розклад поміщалося ще десь 6-7 фільмів, але я не хотіла жертвувати морем 😄). У повному метрі не було жодного фільму, який би в мене викликав відвертий негатив. Можливо, мені не варто було вибирати "безпечні" картини й треба було додати чогось контроверсійнішого – для гостроти відчуттів (так, "Золота рукавичко", я дивлюся на тебе), але хотілося отримати тільки гарні враження, тож до своєї персональної програми я підійшла скрупульозно. Yes, I'm fun at parties)))

Трохи про географію. Більшість фільмів зняті в копродукції, але, якщо дивитися на походження режисера та місце подій, я побувала в 15 країнах: Франції, США, Колумбії, Великій Британії, Бразилії, Іспанії, Ізраїлі, Аргентині, Італії, Китаї, Грузії, Південній Кореї, Таїланді, Норвегії і Україні)

Плакала я на 5 фільмах, на двох – майже) Під час перегляду "Прекрасної епохи" взагалі весь фільм рюмсала, хоча він дуже смішний. ¯\_(ツ)_/¯

Цікаво, що в мене немає одного фаворита. Навіть більше, майже всі фільми, яким я поставила однакові оцінки, подобаються мені рівною мірою.

"Відмінниками" стали четверо: "Паразити", "Сувенір", "Портрет дівчини у вогні" й "А потім ми танцювали". Про перших двох я писала. Французький "Портрет дівчини у вогні" та грузинський "А потім ми танцювали" – чуттєві та відверті фільми про (неможливе) кохання.  Так, інколи я буваю дуже сентиментальною) Полюбила їх за те, що мені подобається в "Назви мене своїм ім'ям" (ні, справа не ЛГБТ+ тематиці), – щирість і емоційність.

4,5 отримали три стрічки: британський "Сувенір" і дві українські картини – "Співає Іванофранківськтеплокомуненерго" ❤️ та "Додому". 

Найбільше я поставила 4 і 3,5 – по десятку. 

"Монос", "Прекрасна епоха", "Бакурау",  "Мої думки тихі", "Процес", "Тель-Авів у вогні", "Біль і слава", "Чорна мамба", "U311 «Черкаси»", "Людина, яка купила Місяць" – 4. "Мертві не помирають", "У нашій синагозі", "Int. Kitchen. Night", "Шлях згоди", "Солітюд", "Панорама", "Бо ми мужики", "Ініціали С.Ґ.", "Вайнштейн", "Маленька червона сукня".

"Знебарвлена", "Дорослий" – 3.

"Східняк", "Мій тато – мамин брат", "Мала", "Поки не стане чорним" – 2,5.

"факт(-ура!) змін", "Різдвяні історії" – 2.

"Секрет, Дівчинка та Хлопчик" – 0.

           – фільми, які я раджу подивитися. Бо вони українські й за них не соромно, або, тому що вони веселі)